Протипоказання ківі
У ківі міститься незвичайний білок під назвою актинідаїн. Він може викликати алергію у людей, особливо у дітей. Під час цього людина стикається з сильним свербінням та проблемами з диханням.
У тяжких випадках можливі навіть хрипи та анафілаксія.
- Але все-таки людей, які мають алергію на актинідаїн, дуже мало, і більшість спокійно вживає фрукти в їжу без жодних наслідків.
- Швидше за все, це залежить від етнічної відмінності та віку людини.
- А ще вченими доведено, що при термічній обробці актинідаїн стає не таким небезпечним і майже не викликає алергії.
Через великий вміст аскорбінової кислоти в даному продукті, його сік краще не пити, або приймати з обережністю тим, хто схильний до захворювань нирок, гастриту або виразки.
Щоб не завдати великої шкоди, рекомендується розбавляти сік ківі простою водою.
Цікаві факти про ківі
Використовувати дерево ківі як комерційну культуру стали тільки в ХХ столітті. До цього моменту дерева, бувало, вирубували та використовували лише деревину. Зростала рослина в помірних лісах гір або на пагорбах у південно-західній частині Китаю.
Великий вплив на його долю зробили китайські місіонери дев’ятнадцятого століття, які активно займалися ботанікою та просуванням садових рослин.
- Пер П’єр Ноель Ле Шерон д’Інкарвіль був тією людиною, яка першою відправила до Європи ботанічний зразок Actinidia chinensis. Це сталося навіть не в дев’ятнадцятому столітті, а в 50-х роках вісімнадцятого.
- Але через ціле століття Лондонське садівниче товариство направило в Китай колекціонера Роберта Форчуна, щоб той зібрав насіння цього та інших рослин, що приносять користь, так і службовців як прикраси.
- Після цього один екземпляр Actinidia chinensis, знайдений Робертом, досить тривалий час перебував на зберіганні Королівського ботанічного саду у столиці Великобританії.
Роберт став активним учасником поширення ківі і посприяв цьому, проте все ж таки не зміг подарувати всьому світу цей приголомшливий фрукт.
До початку минулого століття рослиною користувалися виключно як декоративною, а плодами її харчувалися лише деякі європейці.Тоді вони ще були дрібними (не більше 30 грамів) і анітрохи не смачними.
-
Лише у 1904 році ківі отримав визнання та популярність завдяки вчительці школи Ізабель Фрейзер із Нової Зеландії. Вона вирушила в Китай і придбала там насіння рослини, яке потім було вирощене в розпліднику Хейворда Райта біля Окленда.
- Цьому селекціонеру якраз таки спало на думку, що ківі – неймовірно цінний і поживний фрукт, особливо необхідний у період зимового часу, коли вітамінів не вистачає.
- Райт став просувати його і, хоч із самого початку було важко, зміг досягти поширення продукту. Вирощувати ківі на той час виявилося важко, бо ніхто не знав, як це робиться. Доводилося знаходити вирішення проблем, що виникали відразу, як тільки вони з’являлися.
Помітну популярність фрукт набув лише у другій половині ХХ століття. До того часу він все ще не мав назви. Найменування “Ківі” запропонувала оклендська фірма-експортер Turners and Growers Ltd. Це було посиланням на птаха з такою самою назвою, що вважається символом Нової Зеландії. У 70-х роках ківі знали за своєю назвою та повсюдно споживали в їжу. Що стосується роду, то в «Великому тлумачному словнику» рекомендується середній, проте допускається використовувати і чоловічий рід теж.
У нашій країні ківі вирощується на плантаціях у Краснодарському краї, а також у південній частині Дагестану. В Україні фрукт росте у Закарпатській області та має особливий сорт, стійкий до морозів.
Вченими доведено, та й багато людей це знають: ківі неймовірно корисний та поживний фрукт, який варто включити до свого раціону та споживати регулярно.
Дієтологи особливо радять його таким, що худне, оскільки воно малокалорійне, а клітковина допомагає позбавлятися шлаків, токсинів і зайвого жиру в організмі. Важливо лише пам’ятати, що зловживати будь-яким продуктом не можна.
Їжте ківі в міру (двох штук на добу буде цілком достатньо для підтримки здоров’я), пам’ятайте про протипоказання і тоді зможете принести своєму організму лише користь.
