Чуфа (земляний мигдаль): де застосовується, на що звернути увагу під час вибору. Огляд усіх лікувальних якостей для організму
Горіх чуфа називають ще «земляний мигдаль». Він практично не має нічого спільного з арахісом, хоч трохи нагадує цю культуру. Чуфа – трава багаторічник із сімейства осокові.
Її батьківщина – Африка в її північній частині, а пізніше культура була поширена в країнах Середземноморського узбережжя. Чуфа «поважає» субтропіки та помірний клімат. До речі, сліди цієї рослини були виявлені при археологічних розкопках у Стародавньому Єгипті та Кенії.
Історія та сучасність
Сьогодні чуфу вирощують у Валенсії (Іспанія), а також у Генуї. Представництво країни Середземномор’я любить цей горіх та активно культивує його. Все це через властивості активізувати роботу клітин мозку, можливості збільшувати працездатність організму, зміцнювати імунітет та покращувати стресостійкість та настрій.
Відвар із листя цього типу горіха очищає організму від шкідливих речовин – шлаків та токсинів.
У Росії горіх даного типу культивують у північній столиці та кількох містах Сибіру. Популярна ця рослина також в Україні.
Але особливої популярності ці горішки з високим вмістом жирних кислот набули в таких країнах, як:
- Індія.
- Іспанія.
- Судан.
- Марокко.
- Туніс.
- Таїланд.
- Італія.
У Росію чуфа завезена в 10-12 столітті, але називалася як простий «горіх із землі». Сьогодні його культивують повсюдно, практично у кожній країні. Найбільш поширені назви «мигдаль нетрадиційний», «солодкий корінь».
