Груша: користь, шкода, склад та калорійність груші. Протипоказання та факти використання в кулінарії, а також народній медицині

Груша – 10 лікувальних властивостей, користі, шкоди та протипоказань для організму жінки, чоловіка та дитини + хімічний склад фрукта

Груша – це плід дерева з однойменною назвою із сімейства Рожевих. Плоди цієї рослини в основному мають лампочкоподібну форму, але зустрічаються груші у вигляді циліндра або кулі. Забарвлення їх досить різноманітне: від білих та світло-жовтих, до різних відтінків зеленого та червоного. Щільність і твердість шкірки, залежно від сорту, може бути як “таючою у роті”, так і піддається тільки вістря ножа.

Наразі завдяки досягненням селекції існує сотні сортів груш. Кожен з них поєднує одне – солодкий аромат з легкими медовими та карамельними нотками, що походить від кожного дозрілого плода.

Історія виникнення груші

Історія появи цієї рослини йде далеко вглиб часів. Батьківщиною груші вважається Стародавня Греція. Однак у деяких джерелах вказується Середня Європа та Азія. Перші згадки цих плодів зафіксовані в “Одіссеї” Гомера (8 століття е.).

За вказівкою давньоримського письменника Плінія Старшого більшість сортів груш, відомих римлянам на той момент, не були смачними, в їжу їх вживали лише бідняки.

А ось на Русі згадка про грушу зустрічається вже з XII століття.Тільки до XVII століття називали її “хруша”, а після “дуля”.

Груша – це фрукт або ягода

На це питання можна відповісти по-різному з позиції різних наук. У ботаніці груша вважається ягодою, якщо бути точніше ягодоподібним плодом у формі яблука. З позиції агрономії груша – це насіння культура.

У кулінарії її називають фруктом. Тому назвавши грушу будь-яким із цих найменувань, ви не помилитеся.

10 цікавих фактів про груші

Лідером вирощування груш є Китай.
Найбільша груша, зафіксована в книзі рекордів Гіннесса з вагою 1,405 кг, була вирощена в Південному Уельсі в 1979 році.
Листя на грушевому дереві піддаються певному порядку і мають нахил у 135 градусів, що допомагає їм отримувати максимальну кількість вологи та світла.
Найближчий родич груші – шипшина.
У Швейцарії із груш створюють “грушевий мед”.
Врожайність грушевого дерева становить до 200 кг на рік.
Найкращим добривом для неї стануть сміття, стара штукатурка та лісовий перегній.
Незважаючи на соковитість своїх плодів, груша не терпить надлишок вологи.
Вік грушевого дерева може досягати 300 років.
На піщаному грунті груша не зростатиме.

Це цікаво! У приказки “Чоловік об’ївся груш” є кілька варіантів походження. Перша версія – вживання великої кількості груш та ще й натще викликало розлад травлення.

Згідно з другою версією ця приказка відбулася в процесі лікування простатиту вживанням груш. А ось за третьою версією раніше виготовляли алкогольну настойку на грушах. Відповідно, якщо з’їсти таку грушу, зробити нічого не вийде. Загалом, всі ці версії означали те, що чоловік є, але толку від нього ніякого.

Корисність та шкода груші

До складу плода входить велика кількість вітамінів: А, В1, В2, В5, В6, В9, С, Е, К, Н та РР. Груша містить у собі життєво важливі мінерали: йод, залізо, калій, кальцій, селен, сірку, марганець, магній, мідь, натрій, цинк, фтор та фосфор. Фолієва кислота, бета-каротин та пектин також присутні у її складі.

У кожному плоді груші міститься не менше 5 грамів клітковини, яка допоможе нормалізувати роботу кишечника та впоратися із запорами. Але важливо знати, що це правило не поширюється на тверді груші з терпким смаком, тому що вони можуть мати протилежний ефект.

Завдяки своїм протимікробним та бактерицидним властивостям, груші мають позитивний вплив на мікрофлору шлунка та кишечника, а також на роботу травної системи в цілому.

Шкірка груші містить флавоноїди – це рослинні пігменти, завдяки яким овочі та фрукти забарвлюються у яскраві кольори. Але крім цього, вони відіграють велику роль для здоров’я серця та судин. Флавоноїди знижують ламкість капілярів, надають еластичність еритроцитам і мають антисептичну властивість.

Оскільки до складу груш входить фруктоза, а не глюкоза, плоди цієї рослини показані людям з порушенням у роботі підшлункової залози.

Незважаючи на всю користь цих ароматних плодів, захоплюватися ними або займатися самолікуванням захворювань не варто.
Груша є алергеном, може спровокувати як запор, так і діарею, а також протипоказана людям із цукровим діабетом, виразкою або панкреатитом.
Вживати грушу в їжу краще тільки за сезонами (вони бувають літні, осінні та зимові), оскільки поза своїм сезоном вони часто обробляються шкідливими канцерогенними речовинами.

Не варто їсти грушу на голодний шлунок або відразу після їжі, оскільки це може призвести до порушення травлення. Краще вживати її приблизно через годину після їжі, не запиваючи водою.

Лікувальні відвари та настої з груші

Відвар від остеохондрозу. Пару молодих гілок грушевого дерева нарізати на шматочки довжиною 5 см, довести до кипіння в літрі води та потримати півгодини на маленькому вогні. Настояти кілька годин, процідити та приймати щодня протягом місяця.

Відвар від простатиту. Декілька плодів стиглої груші висушити. 100 г сухофруктів залити півлітрами холодної води на 12 годин. Потім закип’ятити, дати охолонути і приймати по 100 г тричі на день до зняття симптомів.

Настій від аденоми.250 г сушених плодів груші залити літром кип’яченої гарячої води та залишити на 8 годин у термосі або у закутаній рушником ємності. Набряклі плоди перетерти, опустити назад і процідити весь настій. Приймати 4 десь у день 50 г.

Настій від ревматизму. Сухе листя грушевого дерева в кількості 3 ст. настояти дві години у склянці кип’яченої гарячої води. Приймати 3 рази на день по 1 столовій ложці.

Використання груші в кулінарії

Грушу, як і будь-який інший фрукт, найкорисніше вживати в сирому вигляді окремо від інших продуктів, для максимальної користі організму та кращого засвоєння.

Так само ідеальний набір поживних речовин можна отримати при поєднанні груші з горіхами, зеленими овочами або сиром із блакитною пліснявою.

Але оскільки харчуватися одними фруктами та овочами ми не можемо, груші гармонійно впишуться до складу десертів, соків, компотів і навіть других страв.