Бергамот: характеристика смаку та аромату, застосування в кулінарії та косметології для шкіри, обличчя, волосся та зміцнення нігтів
Ці жовті грушоподібні плоди з давніх-давен привертали увагу людини своїм духмяним ароматом. Хоч вони й схожі на лимони, такими не є. Плоди бергамоту були отримані шляхом схрещування помаранцю та цитрону.
На гілках дерев розташовуються білі або пурпурні квітки, що пахнуть навіть більше, ніж самі фрукти. Самі рослини можуть досягати висоти від 2 до 10 метрів.
Походження бергамоту
Прийнято вважати, що центр походження бергамоту – це Південно-Східна Азія. Звідки моряками були привезені його плоди до Італії, а селі Бергамо почалося масове вирощування цього фрукта. Від назви села походить і назва бергамоту.
Але є ще кілька версій. За однією з них вважається, що раз бергамот спочатку виростав на землях Туреччини, то можна перекласти це слово з турецького і вийде “княжа груша”. У ботаніків є припущення: одне із сортів груші зветься “бергамот”, т.к. плоди дерева бергамота схожі на грушу, його назвали за аналогією.
Як не дивно зараз 90% бергамоту вирощують в Італії.Також він росте в США (штат Джорджіа), Бразилії, Аргентині, а в Росії зустрічається по узбережжю Чорного моря.
